Великий внесок в історію школи вніс Григорій Павлович Руденко.

Г. П. Руденко народився 6 лютого 1907 року в селі Бубни, Чорнухського району, Полтавської області в сім'ї бідняка. Рано залишився без матері. Виховували його батько та сестра. З дитинства йому подобалося малювати. Олівців та паперу не було і він, залишаючись в хаті один, діставав з печі вуглинку, знаходив дощечку і змальовував все, що йому подобалося. В своєму селі закінчив дворічну школу, а потім Чорнухську семирічку. Після цього Лубенська наросвіта направило його в Миргородську художньо - керамічну школу (ще при Радянській владі). Після її закінчення сина бідняка приймають до Київського художнього інституту. Закінчує інститут успішно в 1934 році і отримує призначення на Жеребківську загальну багатогалузеву сільськогосподарську станцію. Повернувшись після служби на дослідну станцію - працює в хаті - лабораторії склографістом. Лабораторія мала 2 склографа (друкарські станки) художником, фотографом   Також навчає грамоті робітників дослідної станції (лікбез).

Одночасно йому  доводиться бути і художником - оформлювачем, кресля­рем. І не тільки на дослід     станції, а і допомагати наочною агітацією колгоспам Жеребківської сільради . Клуби, червоні кутки та хати - читальні

були прикрашені його картинами  та портретами вождів. Намалював декорації для драмгуртків         А тут ще Жеребківська семирічна школа перебралась в нове приміщення, стала десятирічкою.

Їй потрібен був вчитель малювання та креслення. І він став - на цілих 40 років викладачем.

Та почалася війна в 1941 році і Руденко Г.П. пройшов з боями від Сталінграда до Польсько - Ру­мунського кордону.

Демобілізувався в грудні 1945 року і повернувся в Жеребкове.

До 1973 року Руденко працював на дослідній станції та в школі № 1 - викладачем малювання та креслення. А ще вів гурток юних художників. Гуртківці Самійленко, Лактіонов, Челак та інші завжди приходили і приїздили до нього, щоб розповісти як їм знадобилися настанови вчителя. Скільки листів отримував Руденко від своїх улюбленців. Прожив Григорій Павлович 100 років.

В день 100 - річного ювілею Руденка до нього приїздили керівники району. А скільки телеграм а телефонних дзвінків були від колишніх учнів. Після свого сторіччя він       прожив ще 1 місяць і 13 днів. Його нема. Залишились його картини, фотокартки, на яких він зафіксував для нас всі події. Він залишив нам частку своєї душі та історію школи і села.