Вородін Віталій Никифорович залишив по собі «вічний слід» не тільки в педагогіці, а й у серцях тих людей, які знали його і шанували не тільки в Жеребкові, а й далеко за межами, по всій Україні.
Він народився 8 листопада 1935 року в селі Жеребкове, Ананьївського району, Одеської області в родині колгоспника.
В сім'ї народилося четверо дітей, серед яких Віталій був наймолодшим.
Під час війни батько, захищаючи рідний край, гине, всі родинні тяготи лягають на плечі матері – Марії Федорівни.
Незважаючи на матеріальну скруту, важкий повоєнний час, Віталій Никифорович тягнеться до знань, навчається в Жеребківській середній
школі № 1. Під час навчання багато читає художньої літератури як українських письменників так і захоплюється творами світової класики - Байрона, Шекспіра, Гете...
В 1954 році закінчує школу і працює бібліотекарем дослідної станції села Жеребкове. Працюючи з книгами, його зацікавлює історія рідного села, України.
В 1958 році Віталій Никифорович вступає до Одеського державного університету імені Мечникова на історичний факультет заочно, і в цей же час працює вчителем історії в сільській школі, де працював до 1991 року. З самого початку роботи показав себе як неординарна особистість, викликавши зацікавленість у дітей своїм предметом.
Проводив уроки на високому науковому й методичному рівні. Був творчою людиною, зміг відкрити дітям їхній внутрішній світ, книжки, усі види джерел знань - і з тим, що стимулює допитливість і підтримує інтерес.
Допомагав учням зберегти жвавий інтерес, цікавість стосовно самих себе, навколишнього світу, не втратити, підтримати найдорожче, що має людина, тобто допомагав дитині зростити цілісною людиною.
Його робота - це гармонія серця і розуму. На його уроках діти вивчали історію України невіддільно від історії рідного краю.
І сьогодні його учні із вдячністю згадують його уроки, цікаві, змістовні, творчі.
А який гарний, змістовний був кабінет історії, оформлюючи який Віктор Никифорович вкладав душу, знання. Він вчив пам'ятати минуле та прагнути робити все можливе для того, щоб було краще майбутнє.
Його помітили й полюбили не тільки діти, а й вчителі, громадськість.
В 1968 році Віталій Никифорович був призначений завучем школи. За свою плідну роботу він неодноразово нагороджувався грамотами райвно, облвно, Міністерства освіти України.
Був відмічений значком «Відмінник народної освіти України», а в 1983 році йому було присвоєно звання «Заслужений вчитель України», за вміння відмінно виконувати Закон про загальне обов'язкове навчання дітей і здійснення загальної середньої освіти; за зразкову постановку навчально-виховної роботи в школі.
Помер Віталій Никифорович в серпні 1991 року і похований в селі Жеребкове Ананьївського району Одеської області. Для кожного з нас Вородін Віктор Никифорович - близька і дорога людина. Усі ми: і учні, і колеги щиро його шануємо, любимо і пам'ятаємо.
|
